Проблемні банки: позасудове врегулювання

Ситуація в банківському секторі в частині банків з тимчасовою адміністрацією (далі - ТА) приводить учасників правовідносин до необхідності шукати шляхи виходу з ситуації що склалася.

Відсутність фінансової можливості банків з ТА виконувати свої зобов’язання перед вкладниками, примушує останніх шукати шляхи або засоби повернення грошових коштів з «проблемних банків». Найбільшу стурбованість викликає така ситуація у вкладників з сумою депозиту більше 150 тисяч гривень.

Основні шляхи, які вкладник використовує це:

• Дроблення вкладів на інших осіб з розміром кожного вкладу, що не перевищує 150 тисяч гривень.
• Переведення вкладу з рівнозначним об'ємом позикових зобов’язань  в інший банк.
• Проведення, так званих заліків.

Перший засіб найбільш простий з юридичної точки зору. Але потребує наявність достатніх коштів в Фонді гарантування вкладів фізичних осіб. Власне і застосовуватися він може лише виключно у відношенні до фізичних осіб. Хоча ніхто не відміняв позики підприємств своїм співробітникам.

Другий спосіб найбільш зберігає для всіх сторін правовідносин розуміння прав та обов’язків , оскільки зберігається зрозуміле для всіх сприяння, тобто для вкладника більш «спокійною» і захищеною є робота з фінансовими установами, головне щоб стабільно працюючими. Для позичальника завжди зберігається можливість більш гнучких взаємовідносин з банком: зміна ставок, збільшення розміру кредиту, реструктуризація. Таким чином, наявність фінансового посередника нівелює ряд запитань, котрі частіше всього виникають при роботі по схемі «боржник<=>кредитор».

Третій шлях, на наш погляд, найбільш поширений в банках з ТА, але при цьому найбільш складний і трудомісткий з точки зору юридичних механізмів оформлення такого роду операцій. Практика показує вживання різних юридичних механізмів. Найбільш поширені – це вживання поступок прав вимог, використання              договорів позики між вкладниками і позичальниками з укладанням договорів, менш розповсюджена порука або взагалі укладення договорів, котрі за правовою природою можна охарактеризувати, як змішані, а по суті в котрих виписане те, що складене «на словах».

Ми би хотіли детально зупинитися на цьому, тому що це питання за об’ємом інформації і необхідного часу для обговорення достатньо для окремого круглого стола. Скоріше необхідно сказати, що підсумки року, а в цьому питанні скоріше півроку, показали, що багато вкладників, а в багатьох випадках і позичальників, так і продовжують безрезультатно боротися з цією рутиною.

Самою головною проблемою є відсутність виписаних (рекомендованих) положень по умовах і порядку проведення взаємозаліків. Так, існує достатня кількість норм, застосування яких можливе при проведенні так званих заліків. Але достатня кількість це і збільшення спірних ситуацій, а як слідство і збільшення судових справ, причому з різною практикою вживання.

Інакше кажучи, вкладники, досить часто бажаючи захистити свої вклади, одну проблему змінюють на іншу.

Якби, були б вироблені чіткі рекомендації (юридичні та економічні), їм слідували б банки з ТА, вкладники та позичальники могли б домовитися, порівнявши свою ситуацію з рекомендаціями і сказали б ТА, що маємо право і вимагаємо провести залік, а при відмові мали б підстави звернутися до суду.

Підсумовуючи, хотіли би сказати, що, на наш погляд, проблема вже більш ніж серйозна і потребує дійсно рішучих дій.