Чи мають право банки в односторонньому
порядку змінювати розмір відсотків по кредитних або депозитних договорах?
«10» січня 2009 року набрав чинності Закон
України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно
заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу і кредитного
договору в односторонньому порядку».
Вищезгаданим нормативним актом встановлюється заборона банкам змінювати
розмір відсотків по кредитних договорах і договорах банківського вкладу в односторонньому
порядку. При цьому, встановлено, що будь-які умови кредитних договорів або
договорів банківського вкладу, що дозволяють банкам змінювати розмір відсотків
в односторонньому порядку є нікчемними.
Таким чином, починаючи з 10.01.09 року, банки не мають права в односторонньому
порядку змінювати розмір відсотків по кредитних договорах або договорах
банківського вкладу.
Які саме
вклади фізичних осіб гарантує Фонд гарантування?
Відповідно до
ст. 1 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», вклад
(депозит) - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в
іноземній валюті, які відповідно до законодавства України розміщені вкладником
на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого
строку на іменних рахунках у банку - учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду
гарантування вкладів фізичних осіб чи залучені таким банком у формі випуску
(емісії) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів і підлягають виплаті
вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до
цього Закону Фонд гарантування відшкодовує вклади, розміщені на рахунках, що не
використовуються вкладником для здійснення підприємницької діяльності, при
цьому розмір відшкодування не може перевищувати 150000,00 грн.
Чи можливе звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку?
Згідно п.3 ст. 33 Закону
України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на
підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про
задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 36 Закону
України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про
звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на
підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням
про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або
згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про
задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який
може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до
набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет
іпотеки.
Таким чином, звернення
стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку можливе. Але такий варіант
звернення стягнення буде діяти лише в випадку, якщо в іпотечному договорі буде
вказаний такий варіант задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо в іпотечному
договорі це не зазначене, то звернення стягнення на предмет іпотеки буде
можливе лише за рішенням суду чи за виконавчим написом нотаріуса.
Чи потрібна згода одного із подружжя при укладанні кредитного договору і
договору іпотеки?
Згідно ч.1, 3, 4 ст. 65
Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є
об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для
укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення
і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода
другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який
потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути
нотаріально засвідчена.
Згідно ст. 1054 Цивільного
кодексу України, кредитний договір укладається в простій письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 577
Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», договір
іпотеки підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, а отже згода одного з
подружжя повинна бути нотаріально посвідчена.
Відсутність такої згоди є
підставою для визнання договору недійсним.
Чи можливо передати в оренду предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя?
Згідно п.3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Відповідно до п.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Керуючись ч.2 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Підсумовуючи вищенаведене, договір оренди предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя є недійсним(нікчемним).
Чи можливе виконання рішення суду про повернення депозитного вкладу з банку з тимчасовою адміністрацією?
Згідно п.4 ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення суду про стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних чи фізичних осіб, підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію.
За п.1 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.
Відповідно до п.3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», протягом дії мораторію, забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.
Враховуючи вищенаведене, якщо в банку діє тимчасова адміністрація, то протягом дії мораторію повернення депозитного вкладу, за рішенням суду, буде неможливе.
В яких межах несе відповідальність перед іпотекодержателем майновий поручитель?
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
