Правом власності – є право особи на річ (майно), яке
вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших
осіб.
Зміст суб’єктивного права власності в цілому містить
у собі:
право на здійснення права власності на власний розсуд (право
володіння, використання та розпорядження);
право вимагати від інших осіб не перешкоджати в здійсненні права
власності на власний розсуд;
право на звернення до суду за захистом порушеного права власності.
В той же час, власник не може використовувати право
власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам
суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Суб’єктами права власності можуть бути фізичні та
юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, органи місцевого
самоврядування. Всі суб’єкти права власності є рівними перед законом.
Правом інтелектуальної власності є право особи на
результат інтелектуальної, творчої діяльності.
Право інтелектуальної власності становлять особисті
немайнові права інтелектуальної власності (право на визнання творцем (автором),
право на перешкоджання будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності)
та майнові права інтелектуальної власності (право на використання об’єкта
інтелектуальної власності, виключне право надання у використання об’єкта
інтелектуальної власності, виключне право на перешкоджання неправомірному
використанню об’єкта інтелектуальної власності).
Спори, що витікають із права власності або із права
інтелектуальної власності розглядаються загальними або господарськими судами в
залежності від суб’єктного складу по місцезнаходженню відповідача або майна (у
спорах щодо права власності на нерухоме майно).
